«Я лише можу робити, а творить Господь»

/no lang 111

Суспільство

Людмила СТРАЖНИК

26 травня 2020

768

/no lang 111

/ article-social

/article-heading

/no lang

Людмила СТРАЖНИК

26 травня 2020

768

/if(!isset($page))

/no lang

/ article-social

/class="visible-block"

Про Віталія Боклащука — мешканця міста Городенки, чиїм малюнком ілюстрована обкладинка квітневого номера американського журналу «The Journal of Organic Chemistry».

«Я лише можу робити, а творить Господь»

Надія та Віталій Боклащуки.

Спочатку людина вчиться дружити із собою, потім — із половинкою, а далі будується щасливе суспільство, то найліпше разом пройти через усі вогні та блискавки й не шукати притулку деінде...

Обкладинка квітневого номера американського журналу «The Journal of Organic Chemistry» ілюстрована малюнком мешканця міста Городенки Віталія Боклащука. На зображенні — синтез безперервного потоку тонких хімічних речовин.

У збірнику наукових статей — публікація групи науковців Національного університету імені Тараса Шевченка «Скручування та обертання сульфамідного зв’язку: синтетичне, квантове, хімічне та кристалографічне дослідження», про синтез безперервного потоку як однієї із ключових технологій хімічного виробництва, що рухатиме суспільство вперед до «зеленого» та сталого світу. Один із авторів — доктор хімічних наук Олександр Григоренко, який і запропонував Віталію ілюструвати публікацію.

Віталій — випускник хімічного факультету КНУ. З колишніми викладачами зв’язок підтримує, хоч за фахом працював недовго. На ілюстрації до журналу відобразив процес деформації між сіркою та азотом. Техніка виконання — олія. Підрамник — ручної роботи. Пігменти художник синтезує сам.

«Звісно, цікаво потрапити на обкладинку такого престижного журналу. Таке міні-досягнення стимулює. Та ще й поєднання моїх уподобань — хімії та живопису», — каже Віталій.

Любов Боклащук, мати Віталія, — вчитель-біолог. Розповідає, що в дитинстві часто сім’єю їздили на природу. Давали старшій доньці й сину волю для самовираження.

Віталій з дитинства ріс дуже допитливим хлопчиком. Каже, що батьки не втручалися в його світогляд, сам шукав для себе цікаві речі. В 1994 році неабияк зацікавився книжкою з домашньої бібліотеки «Енциклопедія юного хіміка». Містичні зображення жінок під різним освітленням, колби, пробірки з рідинами спонукали замислитися: що ж це за така наука таємнича. Так захопився хімією.

У Городенківській гімназії любов до цього предмета підсилила викладачка Ольга Дробоцька. Вступив на хімічний факультет КНУ. Але все це було оманливо, бо повівся на естетику й кольори. Виш закінчив, навіть трохи працював за фахом.

Натомість знання з хімії неабияк знадобилися в новому захопленні — живописі. Піддався своєму покликанню. Використав методи дослідження в мистецтві: вивчає пігменти фарб. Вдалося зробити серію фарб, які змінюють колір під різним освітленням.

«Загалом є такі фарби, що змінюють забарвлення від контакту з водою, від тепла. А тут, якщо лампове освітлення, фарба стає малинового кольору, природне — жовтого. Так може бути чотири різних. Винахід — на рівні патентування. Думаю, що ідея зацікавить митців. Працював рік, щоб вийшло 11 кольорів, які змінюють стан і колір. Створюю серію картин. А головне в тому, що ті фарби я робив у молитовному стані. Ідеї підказує Господь під час медитації. Поєднати віру, мистецтво і науковий підхід — і це приведе до благодатного світу. Мистецтво — це етична площина, якої немає в науці. І навпаки — наука пізнавальна. Сам обрав шлях, постійно в пошуку істини, що й привело в цю точку. Доторкнувся майже до абсолюту щастя», — стверджує молодий художник.

Віталій Боклащук мав виставки в нашій країні, Словаччині, Італії, але не хизується ні успіхом, ні славою. Головне — пізнати дзен, бути абсолютно вірним учнем Бога. А прагнути слави — не його дорога. Рекомендує для кожної людини робити все для істини, і благо буде.

«Однодумців на шляху до Господа дуже багато, і шлях для кожної людини свій. Ми самі — причина проблем, які виникають у житті. І самі маємо знайти дорогу до істини», — наголошує Віталій.

Зі своєю дружиною Надією Віталій уже понад п’ять років. Заради коханого дівчина перевелася з Івано-Франківського медуніверситету до столичного. Опісля разом повернулися до Городенки.

«Щаслива дружина — головний стержень успіху чоловіка. Надія вміє бути щасливою в різну погоду. І навіть як проскакує якийсь огріх від мене, ставиться із розумінням. Вона медик, і я в неї також учуся. Коли голова переповнена сумнівами, звертаюся по відсторонений розгляд ситуації саме до неї. Спочатку людина вчиться дружити із собою, потім — із половинкою, а далі будується щасливе суспільство. Найліпше разом пройти через усі вогні та блискавки й не шукати притулку в нових половинках. Одна-єдина — і до кінця шляху. Тут може допомогти тільки смиренність і вірність, якщо смиренності не буде — настане хаос», — підсумовує Віталій.

Івано-Франківська область.

Фото надано Віталієм Боклащуком.

/article-text