У поточиських жилах джерела пульсують розкуті
Статті

У поточиських жилах джерела пульсують розкуті

Людмила Стражник

/no lang 111

Івано-Франківська область

Людмила СТРАЖНИК

29 липня 2022

343

/no lang 111

/ article-social

/article-heading

/no lang

Людмила СТРАЖНИК

29 липня 2022

343

/if(!isset($page))

/no lang

/ article-social

/class="visible-block"

На Івано-Франківщині відзначили 120-річницю з дня народження автора «Воєнної доктрини українських націоналістів» Верховного Команданта Збройних Сил Карпатської України Михайла Колодзінського.

У поточиських жилах джерела пульсують розкуті

Ми ще так мало знаємо свою історію та своїх героїв. Лише зі здобуттям Незалежності повертаються із забуття імена не просто патріотів своєї Вітчизни, а й ідейних та воєнних лідерів і борців за волю. Саме таким був Верховний Командант Збройних Сил Карпатської України полковник Михайло Колодзінський.

Усе життя — боротьба

У Поточищі Городенківської територіальної громади 25 липня урочисто відзначили 120-ту річницю від дня народження славного уродженця села Михайла Колодзінського (на знімку). Він походив із напівпольської родини, однак усе своє свідоме життя віддав боротьбі за незалежність українського народу.

У 2019 році вперше вийшла друком «Воєнна доктрина українських націоналістів». Це головна праця відомого воєнного теоретика і практика ОУН полковника Михайла Колодзінського, написана за рік до його загибелі, в 1938 році. Як зазначено в анотації, автор трактує воєнну доктрину як систему поглядів на способи та форми ведення війни і як важливий складник світогляду нації, подає воєнну географію та питання майбутніх кордонів Української держави, стратегію націоналістичного повстання та роль і завдання української діаспори.

Під час урочистостей у Поточищі за участю духовенства, депутата Івано-Франківської облради Володимира Семенюка, науковця Василя Шендеровського, представників Городенківської міської ради, педагогів місцевої школи та громадських активістів згадали життєвий шлях Михайла Колодзінського.

Після навчання в місцевій школі Михайло продовжив освіту в Городенківській, Станіславській та Коломийській гімназіях. Став активістом українського молодіжного націоналістичного руху в Союзі Української Націоналістичної Молоді та Українській Військовій Організації. Після служби в польській армії здобув юридичну освіту у Львівському університеті. За активну підпільну діяльність у лавах УВО-ОУН майже три роки відбув у польській в’язниці. Це не завадило патріоту стати військовим референтом Крайової організації ОУН західних українських земель. Продовжив свою діяльність за кордоном, куди змушений був емігрувати після звільнення з тюрми, допомагав хорватським партизанам в Італії, за що був інтернований.

З Вікіпедії відомо, що в січні 1939 року Михайло Колодзінський прибув до міста Хуст, який був тоді столицею Карпатської України у складі Чехо-Словаччини та очолив Генеральний штаб Карпатської Січі. Під його керівництвом армія вела боротьбу із терористичними угрупуваннями.

У словнику українського націоналіста немає слова «капітулювати»

У березні 1939 року розпочалася підтримувана гітлерівською Німеччиною відкрита агресія сусідньої Угорщини проти Карпатської України. Посол Угорщини настоював на безкровній окупації Закарпаття угорськими військами. Таку ж думку висловив і німецький консул Гофман на зустрічі з представниками Головної Команди Карпатської Січі. Присутній особисто на цій зустрічі полковник Михайло Колодзінський дав рішучу відсіч цим принизливим намірам консула: «У словнику українського націоналіста немає слова «капітулювати», «поставити нас на коліна — ніколи».

Михайло Колодзінський став Верховним Командантом Збройних Сил проголошеної 15 березня 1939 року Карпатської України. Загарбники будь-що прагнули знищити щойно проголошену незалежну державу. Через кілька днів у запеклому бою із противником полковник загинув, а уряд держави емігрував. Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.

Тільки шлях до свободи — солоний

У селі Поточище є пам’ятник начальнику Штабу Карпатської Січі Михайлові Колодзінському, біля якого 24 липня відбулася поминальна панахида. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх загиблих за волю й незалежність України.

Опісля у шкільному меморіальному музеї оглянули архівні документи. Для підтримки Збройних Сил провели мистецьку благодійну акцію. Серед інших лунала відома патріотична пісня «Пливе кача по Тисині», де слова «погину я в чужім краю… Хто ж ми буде брати яму?» відображають долю таких героїв, як Михайло Колодзінський. А ще — про боротьбу Карпатської Січі: («Плине кача по Тисині», лемківська пісня).

«Воєнна доктрина українських націоналістів» побачила світ аж у 2019 році.

«Ци чули с-те, милі браття, 

Як боролось Закарпаття?

Сорок тисяч воювало, 

Кров невинну проливало

За зелену Верховину, 

За Карпатську Україну!»

На пам’ять про славного земляка лунали вірші:

«У поточиських жилах джерела пульсують розкуті.

Ой, солодкі ті води, й повітря — медове, густе!

Тільки шлях до свободи — солоний, і без перепуття.

«Сіль землі» — хто на нього устав і по ньому іде.

Споглядали за тим білі мури сільської церквиці,

І гостинець широкий, що видів без ліку прощань,

Поміж сосон і лип виноградом обвита каплиця,

І могили дідів — тихі свідки останніх стрічань.

Повертали не всі — світова заметіль-хуртовина

Так нещадно і довго, так люто і чисто мела!

Поглинала найкращих велика, столика руїна,

Що не мала одвіку свого «ні кола, ні двора».

Ти мав вибір один на останній тій Божій стежині:

До загину стояти за батьківське добре ім’я,

І за Сріберну Землю — Карпатську Святу Україну,

Що її боронила «воєнна доктрина» твоя.

Де спочинок знайшов, вірний Лицарю Честі і Волі?

В чужім краю погинув, і хто ж тобі яму ту брав?

На «Чумацькім шляху», може, зіркою став, чи сльозою,

Чи таки перед Господом ти генералом постав?

Наче риба, пірнав ти в Дністрових нескорених хвилях,

Наче птаха, злітав у найвищу високість мети.

Та залишився сіллю землі, аби жертва солилась —

Не звітріє вона у Солотвинських руднях крутих.

Щирий друже, нехай тобі хмари постеляться пухом.

Твоя Квітка Свободи, окроплена кров’ю, цвіте.

Нам не треба чужого — маєтків, земель, ані духу.

І свого — не дамо! Душу й тіло положим за те!

Зоя Дідич. "Сіль землі".

Івано-Франківська область.

Фото з відкритих джерел.

/article-text

                / article-tags
                / article-social
                / article-comment
  1. Регіони

  2. Івано-Франківська область

  3. У поточиських жилах джерела пульсують розкуті

��������� ����
/

                    /article

/col-xs-12 col-xl-10 pull-right

        /advertising

Вибір редактора

26 лютого 2026

Голова Верховної Ради України обговорив із Прем’єр-міністром Норвегії посилення протиповітряної оборони та захист українського неба

/news-body

/news-redaction-select

/redaction-select

Популярне за тиждень

/ pop-news

/ pop-news

/ weather

��������� ����
/

        /advertising

/module-right

/row

/container

Схожі публікації

Пасічнянська громада
Статті

Пасічнянська громада

Головна цінність громади – не лише гори й ріки, а люди, які вміють жити в гармонії з цим простором.

pik.net.ua